Кошик покупок (0)
У кошику порожньо!
Новинка
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський
Там, де сходить сонце. Павло Хоменський

Там, де сходить сонце. Павло Хоменський

Видавництво: АДЕФ - Україна
ISBN: 978-617-7442-83-6
До порівняння
130 грн.
На складі Придбати в один клік

Є у світі одна мальовнича місцина на дні гірської чаші захищенного туманами й глибинами протоки Дністер острова, де разом із буденними речами діються цілком фантастичні. От, скажімо, на прищепленій до папіровки дубовій гілці виросло жолудьяблуко. Тисяча й один смерч, то Ви ще не чули про цей екзотичний фрукт? Та це ж міць і майбутнє Острова-на-Дністрі. То квінтесенція неабиякої краси та неземної сили, любові сплетених гілками яблуні й дуба, що росли в розлогому садку дідуся Любомира. Чому росли? Бо лиховісний смерч зі сходу забрав у них життя й замахнився на душі остров'ян -- став постійною загрозою всьому живому.
Вихор чинив нищівні набіги на прекрасну долину, доки не тільки Вернидубові, а й самій планеті не урвався терпець. З'ївши жолудьяблуко, хлоп'я увібрало всю мудрість і силу предків рідної землі. Наче гілля й коріння зацного дерева, щосекунди в ного дужчали м'язи та міцнішав розум. Ба більше, між мештами й волоссям хлопчати з Долу вмістилася нелюдська відвага, незгасна любов до всього сущого й отакенна завширшки душа. отож щойно юнак став спритним богатирем, як замірився підкорити найнедосяжнішу вершину острова й допомогти своему другові, Малай Ведмелиці, дістатися до матері, котру також назвав іменем улюбленого сузір'я. А за непрохідними лісами -- і туди, де сходить сонце.
Сивочубий дідо з мудрими вусами й посмішкою, що пережила більше століття, радить Вам не марнувати часу, а якнайшвидше стрибати у вир захопливих пригод разом із його онуком Вернидубом. Хто-хто, а творець артефактів на цікавих оповідках знається!